• (057) 341 44 15
  • (067) 574 61 66

Захист соняшнику від шкідників та хвороб

Захист соняшнику від шкідників та хвороб

Останніми роками через високу рентабельність соняшника відзначається збільшення посівних площ. Перенасичення сівозмін культурою, недотримання традиційної системи землеробства, глобальне потепління сприяють масовому розвитку та поширенню різноманітних шкідників та хвороб.

Сходи соняшника пошкоджуються дротяниками, несправжніми дротяниками, личинками пластинчастовусих жуків, жуками піщаного мідяка, сірого та чорного бурякового довгоносика, кравчиком, гусеницями підгризаючих совок, капустянкою. Дротянки та несправжні дротянки знищують насінини, що проросли, пошкоджують коріння та підземні частини стебла, спричиняючи загибель та зрідження посівів. Корені та підземні стебла перегризають личинки хрущів, капустянка звичайна й гусениці підгризаючих совок.

Навесні листки молодих рослин соняшника пошкоджують жуки піщаного мідяка, кравчик, сірий і чорний бурякові довгоносики, спричиняючи загибель сходів. Підгризаючі совки пошкоджують молоді рослини на поверхні ґрунту, перегризаючи підземні частини рослин. Особливо велика шкодочинність від цієї групи фітофагів спостерігається за пізніх строків посіву. В вегетації соняшника дуже небезпечні гусениці лучного метелика та люцернової совки, які пошкоджують листки, порушуючи фотосинтетичну активність рослин, пригнічуючи їхній розвиток. Стебла соняшника пошкоджують соняшниковий вусач та соняшникова шипоноска.

Жуки соняшникового вусача з’являються в травні-на початку червня, самки прогризають стебло і відкладають яйця в серцевину. Личинка живиться серцевиною стебла, прогризаючи хід зверху донизу, просуваючись до нижньої частини стебла, де зимує (рис. 1.1, 1.2). Пошкоджені вусачем стебла переламуються.

Вредители подсолнечника

Рис. 1. Шкідники соняшнику: 1 – соняшниковий вусач (імаго) 2 – личинка соняшникового вусача; 3 – соняшникова шипоноска.

Жуки шипоноски з’являються також в травні-червні, відкладають яйце під епідерміс стебел соняшника, досить часто в пазухи листків, личинки живляться серцевиною стебла, виїдаючи вузькі звивисті ходи в яких зимують (рис.1.3). Нерідко личинками шипоносок бувають пошкоджені майже всі стебла, в одному стеблі може живитися декілька десятків личинок, які руйнують всю внутрішню частину стебла. Стебла соняшника стають ламкими, насіння невиповнене.

Значної шкоди соняшниковим плантаціям завдають сисні комахи. На листках и кошиках влітку утворює колонії геліхризова попелиця, що мігрує з кісточкових плодових. Листки ж і сім’янки пошкоджує ягідний клоп, що призводить до плюсклості насіння. Сім’янками соняшника живляться також гусениці люцернової совки, соняшникової метелиці, вогнівки. Найбільше пошкоджують насіння гусениці третього віку соняшникової вогнівки. Більшою мірою пошкоджуються фітофагом посіви ранніх строків посіву.

Система захисту від шкідників включає в себе як комплекс запобіжних заходів, елементи інтегрованого захисту та безпосереднє застосування хімічних засобів. Хімічні засоби регулювання чисельності шкідників застосовують тоді, коли кількість шкідників перевищує пороги шкодочинності. Для захисту від лучного метелика (гусінь), люцернової совки (гусінь), клопів і попелиць використовують Фуфанон 570 в нормі 0,6 л/га, або Деціс (гусінь лускокрилих) в нормі 0,25 л/га, проти саранових відмінно працює Моспілан в нормі 0,05-0,075 л/га. Проти заселення посівів піщаним мідляком, довгоносиком, кравчиком проводять і крайові обприскування посівів препаратами Діазинон 2,0 л/га, Децис 0,5 л/га. Регулювання чисельності бурякової та геліхризової попелиць, клопів сліпняків та гостроплечих клопів можливе застосовуючи препарати Фуфанон 0,6 л/га, Децис 0,3 л/га.
Система захисту передбачає також знищення шкідників інсектицидами. Найбільш ефективними є інсектициди Діазинон 1,0-2,0 л/га, Децис Профі 0,025 л/га, Фуфанон 0,6 л/га, Бі-58 1 л/га, Біммер 1 л/га, Данадим 1 л/га, Фастак 0,15 л/га, Біскайя 0,2 л/га, Ламдекс 0,15-0,4 л/га.

Хвороби соняшника є основною причиною того, що з кожного додатково засіяного гектару господар отримує з кожним роком все менший приріст врожаю. Найбільш поширеними і шкодочинними хворобами соняшника є біла гниль або склеротиніоз, сіра гниль, фомопсис, несправжня борошниста роса, фомоз, альтернаріоз, вілт, вугільна гниль коренів, соняшниковий вовчок.
Для контролю хвороб соняшника необхідно провести профілактичну або лікувальну обробку фунгіцидами: Імпакт 0,5 л/га, Танос 0,6 к л/га, Дерозал 1,5 л/га, Пропульс 0,9 л/га, Аканто Плюс 0,5-1,0 л/га.

Однобічне внесення високих доз азоту викликає інтенсивне ураження рослин пероноспорозом, іржею, альтернаріозом, фомозом. Соняшник особливо чутливий до нестачі мікроелементу бору, що значно впливає не лише на процеси цвітіння та виповнення кошика насінням, а й суттєво знижує стійкість рослин до хвороб. З цією метою рекомендуємо провести позакореневе підживлення рослин у фазі 5-9 справжніх листочків використовуючи мікродобрива Пролік N Бор 2,0-3,0 л/га, Пролік Мікро 1,0-2,0 л/га + Солюбор 1кг/га або Бороплюс 0,5л/га, Плантафол 1-3 кг/ га, + Солюбор 1кг/га або Бороплюс 0,5л/га. Застосування фунгіцидів найбільш дієвий елемент системи захисту соняшника. Обробка посівів соняшника фунгіцидами допомагає попередити розвиток комплексу хвороб й підвищити показники врожайності. З метою підвищення стійкості рослин до інфекції та виповнення сім’янки до робочих суспензій фунгіцидів слід додати в період цвітіння Бороплюс 1л/га + Брексіл Zn 1кг/га + Мегафол 1 л/га. З метою запобігання втрат від хвороб кошика та осипання насіння рекомендується перед збиранням обробляти посіви плівкоутворювачем – адьювантом Нью-Фільм-17 – 1,0 л/га. Цю операцію, як правило поєднують з десикацією посівів. Роботу розпочинають на початку побуріння кошиків за вологості насіння 25-30 %. Плівкоутворювач Нью-Фільм 17 та десикант припиняють розвиток сірої та білої гнилей, пліснявіння та інших хвороб на кошиках та насінні, в тому числі в дощову погоду, оберігають кошик від випадіння насіння, що є складовою отримання високого врожаю соняшника.

Обмолот починають через 7-10 днів при побурінні 75-80 % кошиків та вологості насіння в межах 12-14 %. Свіже зібране насіння соняшника повинно бути відділене від решток і насіння бур’янів, для тривалого зберігання його вологість доводиться до 7 %. На полях, де виявлено фомопсис потрібно проводити збирання врожаю з низьким зрізом стебла. Післязбиральні рештки рекомендується заорювати, полегшуючі їх розкладання попереднім подрібненням та розкиданням азоту в момент збирання врожаю.