• (057) 341 44 15
  • (067) 574 61 66

Захист кукурудзи від шкідників та хвороб

На території України налічується близько 190 видів різних шкідливих тварин, для яких кукурудза – джерело живлення, з них небезпечними шкідниками є приблизно 20 видів. Більшість шкідників кукурудзи харчується також іншими зерновими і просапними культурами, дикими трав’янистими рослинами. Отже, вони можуть переходити на кукурудзу з цих культур і бур'янів і повертатися на них.

Висіяне в ґрунт насіння і проростки приваблюють багато ґрунтових шкідників. Частіше зустрічаються дротяники – личинки жуків коваликів: посівного (Agriotts shutator L.), степового (A. Gurgistagus Fald.), широкого (Stlatosomus latus F.) та ін. Менш поширені личинки чорнишів: мідляків піщаного (Opatrum sabulosum), кукурудзяного (Pedinus femoralis L.) і інших. Рідше шкодять личинки кукурудзяного гнойовика (Pentodon idiota Hrbst.), хрущів: східного травневого (Melolontha hippo-castani F.), західного травневого (M. Melolontha L.), квітневого (Miltotrogus aequinotinoctialis Hrbst.) і інших, гусені підгризаючих совок, перш за все озимої (Agrotis segetum Schift.). Шкідники вигризають поживні речовини зернівки (насіння) або обгризають їх разом із зародком, підгризають кореневу шийку сходів, виїдають поглиблення і ходи в корінні, переповзаючи від кореня до кореня. Такі пошкодження часто призводять до загибелі проростків або сильного їх ослаблення і поступового усихання. При великій чисельності шкідників відбувається проріджування посівів у вигляді плішин.

В умовах затяжної, холодної весни шкодочинність грунтовиих шкідників значно більша. З настанням сухої і жаркої погоди личинки мігрують в нижні шари ґрунту і піднімаються у верхні шари лише при настанні сприятливих умов.
На сходах рослин найбільшу небезпеку представляють шведські мухи (Oscinella Frit L. і О. pusilla Mg.). До часу проростання кукурудзи ранні зернові культури вже не приваблюють мух, вони шукають більш молоді проростки, такими в цей час є сходи кукурудзи. При швидкому рості, стебла силою росту виштовхують личинок назовні, проте при повільному розвитку рослин, які пригнічується, наприклад, весняною посухою, пошкодження проростків може бути більш значним і навіть згубним. У пошкоджених рослин деформується листя (склеювання, розриви, скручування тощо), спостерігається загибель головного стебла і, як наслідок, сильна кущістість рослин. Як правило, на рослинах, пошкоджених шведською мухою, інтенсивно розвивається пухирчаста сажка, ураження якої в цей час найчастіше призводить до загибелі молодих рослин. Защита кукурузы от болезней и вредителей

Сходи кукурудзи може ушкоджувати південний сірий довгоносик (Tanymecum dilaticjllis Gyll.), піщаний медляк (O. Sabulosum L.), кравчик (Lethrus apterus Laxm.), смугаста хлібна блоха (Phyllotrela vittula Redt.), степовий цвіркун (Gryllus desertus Pall.), саранові, декілька видів цикадок (Psmmotettix striatus L., Laodelphax striatella Fall.) тощо. Протягом вегетації значної шкоди кукурудзі можуть завдати кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilatis Hb.) і в роки спалаху розмноження –бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hb.). З 2010 року в степовій частині України спостерігається масове розмноження бавовникової совки котра на 90 % ушкоджує рослини (Рис. 1). 

Найбільш шкодочинним є друге покоління, гусіні ушкоджують зерно, частіше на верхівці качана, зрідка занурюються до качана. На окремих гібридах пошкоджується до 60 зерен, що обумовлює втрати урожаю до 10 %. Більшість районованих гібридів кукурудзи схильні до ушкодження бавовниковою совкою.

Рис. 1. Живлення гусіні бавовникової совки  на качані кукурудзи.

Стійкість до пошкодження проявили гібриди кукурудзи Квітневий 187 МВ, Наташа МВ, Ніжин МВ, Яровець 243 МВ і ДФ 347 МВ. Гусені обох видів, ушкоджуючи різні органи кукурудзи, вносять до живої тканини рослин інфекцію різних хвороб, що великою мірою підсилює їх шкідливість. Найбільш вірогідним є зв'язок між пошкодженням бавовниковою совкою і розвитком фузаріозу качанів.

На пагоні кукурудзи в період вегетації поселяється і харчується багато інших видів гризучих та сисних шкідливих комах. Зазвичай безпосередня шкода від них буває невеликою, але деякі з них також є переносниками хвороб кукурудзи.
У сприятливі роки значної чисельності може досягати попелиця. На кукурудзі розвивається декілька видів попелиць: кукурудзяна (Rhopalosiphum maidis Fitch.), волохата кукурудзяна (Rungsia maydis Pass.), черемхова (Rhopalosiphum padi L.) і ін., які сприяють згортанню листя кукурудзи спірально. Листя в'яне, жовтє і засихає.
В Україні на кукурудзі відмічено понад 50 хвороб. Насіння кукурудзи в грунті часто піддається пліснявінню, збудниками якого є різні гриби з родин Fusarium Link, Penicillium Link, Aspergillus Micheli, Trichotecium Link, Nigrospora Zimm. і ін. Джерелами інфекції можуть бути насіння і грунт. Насіннева інфекція представлена, в основному, фузаріозом і нігроспорозом, оскільки цими збудниками зерна уражаються в качанах в полі в попередньому році. Останні гриби можуть вільно розвиватися в ґрунті і складають, в основному, ґрунтову інфекцію.

Насіннева і ґрунтова інфекції також викликають захворювання рослин кореневою і стебловою гниллю. Із збудників в степовій зоні переважають фузарії і, перш за все, F. moniliforme Sheld. У роки, коли в період проростання кукурудзи спостерігаються високі температури, близько 20°С і вище, небезпеку може представляти Sclerotium bataticola Taub. Хвороби стебел і коріння кукурудзи поширені дуже широко, урараженість ними кукурудзи досягає 30 %, унаслідок чого втрати урожаю можуть скласти 10-12 %. Розмежувати гнилі стебел і коріння не завжди можливо. Хвороба виявляється зазвичай через декілька тижнів після викидання волоті. Найбільш характерним є знебарвлення або побуріння тканин стебла біля поверхні ґрунту. Серцевина стебла піддається розпаду, зберігаються лише судинні пучки. Протягом вегетації спостерігається передчасне відмирання рослин, що супроводжується їх поломкою і виляганням. Таке явище часто спостерігається при запізненні із збиранням.

Під час проростання кукурудза уражується летючою (Sorosporium reilianum Mc. Alpine) і пухирчатою (Ustilago zea (Beckm.) Unger) сажками. Для обох видів переважне значення має грунтова інфекція, джерелом інфекції може бути насіння, на яке сажкові спори потрапляють при збиранні урожаю. Цей вид інфекції повністю знешкоджується протруюванням насіння. Збудник летючою сажки уражує паросток, надалі розвивається дифузно і повністю руйнує генеративні органи. У пухирчатої сажки ґрунтова інфекція викликає первинне ураження, сажкові здуття виникають зазвичай на кореневій шийці і такі рослини найчастіше гинуть і, хоча їх буває небагато, вони є джерелом подальших багаточисельних уражень протягом сезону. Сажкові здуття можуть утворюватися на листі, стеблах, качанах, рудиментах і султанах протягом всієї вегетації. Найбільш шкідлива форма – ураження качанів, при якій продуктивность рослин знижується до 50 % і більше. При ранньому ураженні стебла і розвитку на нім великого здуття качани часто не утворюються. Ураження стебел вище качана залежно від розмірів здуття призводить до різкого зниження урожаю. Для ураження пухирчатою сажкою необхідна краплинно-рідка волога особливо в перші дні після викидання волоті, в цей час відбувається інтенсивне ураження качанів.
Протягом вегетації на кукурудзі виявляються різні плямистості листя, але в степовій зоні вони істотно не впливають на формування урожаю.

Під час дозрівання качани уражуються різними патогенними грибами. На поверхні качана з'являються один або декілька вогнищ грибного нальоту різного кольору залежно від збудника. В центрі вогнища зернівки зруйновані, на зламі брудно-бурого кольору, легко кришуться.

Найбільш поширенеми є фузаріози: F. Moniliforme Sheld., F. gibbjsum App., F. culmorum Sacc., F. graminearum Schw., рідше зустрічаються сіра гниль Rhizopus mydis Bruderlein і пліснявіння, що викликається видами Penicillium Link, Aspergillus Micheli, Вotrytis Micheli. Більшість цих мікроорганізмів є збудниками пліснявіння насіння і проростків, а також кореневої і стеблової гнилі.
Повсюдно качани заражаються бактеріозом Bacillus mesentericus vulgatus Flugge. Переносником хвороби є хлібний клоп Тrigonotylus coellestialium Kirk.
Неінфекційне захворювання біль качанів виявляється в розтріскуванні зернівок, що сприяє проникненню різних інфекцій.

Серед вірусних хвороб в Україні зустрічається карликова мозаїка – Maize dwarf mosaic virus. Перші симптоми з'являються на молодих рослинах у вигляді хлоротичных плям у основи молодого листя. Пізніше з'являється типова мозаїчність, надалі листя жовтіють, а потім на них з'являються червонуваті плями і смуги. При ранній поразці рослини набувають вигляду карликових, качани на таких рослинах не розвиваються. Зимує вірус в кореневищах гумая. Навесні і літом попелиці переносять вірус на однорічні дикорослі злаки і кукурудзу, а з них знову на гумай.

Обмеження розвитку шкідників і хвороб забезпечує інтегрована система захисту рослин. Найважливішою її ланкою є запобіжні заходи. Здійснення хімічних обробок проводиться лише по критеріях еколого-економічної доцільності. Оптимальні рішення приймаються за результатами фітосанітарного моніторингу, який при інтегрованому захисті набуває обов’язковості. Надалі представлені основні напрямки інтегрованого захисту кукурудзи від шкідників та хвороб.

В передпосівний період проти комплексу шкідників та хвороб необхідно дотримуватися рекомендованого для зони чергування полів, виключати повторні посіви кукурудзи, вносити мінеральні та органічні добрива для підвищення стійкості рослин до шкідників та хвороб, виключати посів по пласту багаторічних трав протягом 3-х років, не сіяти кукурудзу на площах, де виявлено на 1м2 більше 10 дротяників та несправжніх дротяників.
Обов’язковим прийомом є інкрустація насіння з введенням в розчин одного з протруйників і мікроелементів – розчинних комплексанатів (реаком, міком), 3 л/т, або солей цинку, марганцю по 0,5 – 0,8 кг/т и регулятору росту емістиму С , 20 мл/т, або зеастимуліну, 15 мл/т. При чисельності на 1 м2 більше 3-5 ґрунтових шкідників в інкрустуючу суміш можна додавати інсектицидний протруйник. Рекомендовані наступні фунгіцидні протруйники: Вітавакс 200 ФФ або Віта – классик, 40 % в.с.к., 2,5 – 3 л/т, Максим 025 FS, т.к.с. або Максим XL 035 FS т.к.с., 1 л/т, Росток , 50 % к.с., 1 л/т, Шелтер, 37 % к.с., 2 л/т Гранівіт, 40 % в.с.к., 2,5 – 3 л/т, Дитокс, 50 % к.с., 2.5 л/т, Роялфло, 48 % в.с.к., 2.5 – 3 л/т, ТМТД, 40 % в.с.к., 3 – 4 л/т, Флуосан, 53,3 % т.к.с., 3 л/т, а також інсектицидні: Галсо, 70 % з.п., 28 кг/т, Гаучо 70 % з.п., 28 кг/т, Команч, 70 % з.п., 28 кг/т, Космос 250, т.к.с., 4 л/т, Круізєр 350 FS,т.к.с., 6 – 9 л/т, Семафор 20 ST, т.к.с., 2 л/т, Форс зеа 280 FS, т.к.с., 6 л/т.

В посівний та післяпосівний періоди необхідно дотримуватися оптимальних строків сівби, норм та заглиблення посіву, проводити боронування ґрунту для ліквідації корки і паростків бур’янів, міжрядні культивації. Дотримуватися зональної технології застосування гербіцидів для знищення бур’янів-резерваторів шкідників та хвороб.

Для боротьби з шкідниками сходів при чисельності 2 і більше особин на 1 м2 проводиться обприскування крайових смуг препаратами Драгун, 48 % к.е., 1,2 л/га, Карате, к.е., або Каратэ зеон м.к.с., 0,2 л/га, Рубин, 5 % к.е., 0,2 л/га, Штэфэсин, 25 % к.е.,0,5 – 0,7 л/га, а при чисельності шведських мух 30 мух/100 взмахів сачком суцільні обприскування препаратом Рубіж, 40 % к.е., 0,5 – 1,5 л/га.
У фазу 6 – 10 листків посіви обприскують проти лучного метелика при наявності 10 особин гусені або 2-3 личинок саранових на 1 м2, або 10 – 15 особин хлібної полосатої блохи.
В період викидання волоті– формування зерна при заселеності 6 – 8 % рослин гусенню кукурудзяного метелика або бавовникової совки I и II віків, або попелицями більш ніж 200 екз./рослину проводять обприскування препаратами Делфіс, 2,5 % к.е., 0,5 – 0,7 л/га, Дімілін, 25 % з.п., 0,09 кг/га, Драгун, 48 % к.е, 1,2 л/га, Карате, к.е., або Карате зеон м.к.с., 0,2 л/га, Рубін, 5 % к.е., 0,2 л/га, Штефесін 2,5 к.е. 0,5 – 0,7 л/га. Проти лускокрилих випускають трихограму на початку та в період масового відкладання яєць шкідниками з розрахунку 50 – 100 тис. самиць/га. Такий прийом дозволяє знизити пошкодження рослин кукурудзяним метеликом та бавовниковою совкою в 4 – 6 разів.

Для запобігання зимівлі личинок кукурудзяного метелика в рослинних рештках при збиранні урожаю слід забезпечувати низький зріз стебел (не вище 10 см). Такі прийоми, як скорочені строки збирання, сушка, виключення механічного травмування зерна забезпечують зменшення ураження качанів хворобами. Подрібнення та заорювання післязбиральних решток є ефективним запобіжним заходом проти комплексу шкідників та хвороб.

Такі підходи сприяють підвищенню ефективності захисних заходів і, як наслідок, підвищенню урожайності та покращанню якості продукції, а також поліпшенню екологічної ситуації, що відповідає потребам сучасності.