• (057) 341 44 15
  • (067) 574 61 66

Оптимальні строки сівби озимих культур у зонах Полісся, Степу та Лісостепу

Зернові культури діляться на такі біологічні форми: озимі, ярі, дворучки. Озимі для проходження стадії яровизації в початковий період росту потребують низьких температур (від 0 до +10 °С) впродовж 20-40 днів при осінньому освітленні. Тому їх сіють восени, а врожай зерна одержують після перезимівлі – літом. При сівбі навесні вони кущаться і не формують стебел і колосся. До зернових озимих культур відносяться: пшениця, жито, ячмінь, тритикале.

Ярі для проходження стадії яровизації потребують вищих температур: від 5 °С до 20 °С впродовж коротшого періоду (7-20 днів) і при весняному освітленні. Ярі сіють весною, а врожай зерна збирають цього ж літа.

Дворучки проходять стадію яровизації при температурі 3-15 °С. Це перехідні форми. Вони здатні виколошуватися і давати врожай зерна при весняній сівбі і, маючи вищу зимостійкість за ярі форми, при осінній сівбі. Біологічною особливістю дворучок є те, що восени вони пізніше закінчують вегетацію, порівняно з типово озимими сортами, а весною раніше її відновлюють.

Порівняно з ярими озимі культури мають багато переваг. В них добре розвинена коренева система і вони краще використовують запаси вологи і поживних речовин рано навесні, менше схильні до пошкодження суховіями. Рослини, що перезимували, швидко відростають, на 30-40 днів раніше від ярих укоріняються і, відповідно, на 10-15 днів раніше достигають, а тому є добрими попередниками для більшості сільськогосподарських культур. Вирощування озимих культур зменшує напруженість весняних посівних і збиральних робіт. У звязку з значними біологічними перевагами озимих порівняно з ярими культурами, їх урожайність значно вища. Проте ці переваги можуть бути реалізованими лише тоді, коли озимі перезимують і будуть створені сприятливі умови для їх весняно-літнього розвитку.

Із озимих культур найбільш морозостійке жито, що витримує морози до -20 °С і більше на глибині вузла кущіння. Менш стійка озима пшениця, для якої небезпечними є температури нижче мінус 16-18 °С. Озимий ячмінь пошкоджується при морозі нижче 12 °С.

Сівба в оптимальні строки забезпечує найсприятливіше поєднання чинників зовнішнього середовища, добрий ріст і розвиток та високу продуктивність рослин. Оптимальні строки встановлюють, виходячи з екологічних умов зони і біологічних особливостей польових культур. 

Строки сівби озимих залежить від часу збирання попередника, вологості ґрунту, сорту, родючості ґрунту і норми добрив тощо. Їх сіють з таким розрахунком, щоб рослини до припинення осінньої вегетації встигли розкущитись (не більше 3-х пагонів), мали добре розвинену кореневу систему і нагромадили достатню кількість вуглеводів (цукрів). Останні підвищують морозо- і зимостійкість озимих культур.

При ранніх строках сівби рослини переростають, розвивають велику вегетативну масу, сильно кущаться, знижують зимостійкість, уражуються хворобами. На пізніх посівах рослини не встигають добре розвинутись, вони одностеблові. Процес весняного кущіння можна очікувати тільки при доброму забезпеченні вологою.

Територія України за ґрунтово-кліматичними умови поділяється на три зони: Полісся (з передгірними та гірськими районами Карпат), Лісостеп і Степ. Для кожної зони дослідним шляхом встановлені оптимальні строки сівби озимих.

Озима пшениця сівба

Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати при температурі у посівному шарі грунту 1-2 °С. Сходи при цьому з’являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання озимої пшениці перебуває в межах 12-20 °С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи при такій температурі з’являються на 5-6-й день. Якщо температура вище 25 °С, висіяне насіння і проростки масово уражаються хворобами. Кращі строки сівби озимої пшениці припадають на період з середньодобовими температурами повітря 15-17 °С.

Сівбу пшениці озимої слід починати з настанням середньодобової температури 15-17 °С і з розрахунку 50-60 діб до припинення осінньої вегетації рослин. Оптимальними вважаються такі строки сівби пшениці: для лівобережних районів лісостепової зони – 15-20 вересня, центральних районів лісостепової зони – 10-25 вересня, лісостепових районів західного регіону України – 15-25 вересня, Закарпатської області – 25 вересня – 5 жовтня, поліських районів – 15-20 вересня, північних і центральних районів степової зони – 20-25 вересня, південних районів степової зони – 25 вересня – 5 жовтня, а для АР Крим і південних районів Херсонської області — 15-20 жовтня.

Оптимальна норма висіву пшениці у південних областях степової зони – 4,0–4,5 млн. схожих зерен на 1 га або 160-180 кг/га, у лісостеповій зоні – 4,5-5,0 млн. схожих зерен або 160–200 кг/га і Поліссі – 5,0-5,5 млн. схожих зерен на 1 га або 180-220 кг/га. Якщо пшеницю висівають наприкінці рекомендованих строків, норму висіву збільшують на 10-15%.

Озиме жито сівба

Озиме жито. Насіння жита проростає при температурі 1-2 °С, а сходи з’являються при температурі 4-5 °С. З підвищенням температури до 25 °С сходи з’являються найшвидше. Дальше збільшення призводить до негативних наслідків, при температурі вище 30 °С проростання взагалі припиняється. Найсприятливіша температура для проростання 15-20 °С. При такій температурі сходи з’являються через 5-6 днів після сівби. Озиме жито найшвидше серед зернових культур починає весняне відростання, уже при температурі 2-3 °С. У період вегетації сприятлива до нього температура 18-20 °С.

Озиме жито менш вимогливе до строків сівби і вони більш розтягнені, ніж у озимої пшениці. Проте, щоб запобігти переростанню і зниженню зимостійкості, його слід висівати в рекомендовані оптимальні строки для кожної зони. На Поліссі жито слід висівати у першій декаді, у Лісостепу – у другій декаді, в Степу – у другій-третій декадах вересня. Проте в кожному конкретному випадку строки сівби слід коригувати в залежності від особливостей сорту, вологості ґрунту, попередника і ін. Осінній період вегетації жита повинен складати 40-45 днів з сумою середньодобових температур 450-550 0С. Сіють озиме жито звичайним рядковим способом з одночасним формуванням технологічної колії нормою висіву на Поліссі 5-6, в Лісостепу 3,5-4,5 млн. зерен на 1 га. Норму висіву тетраплоїдних сортів зменшують на 0,5-1 млн. зерен на 1 га.

Озимий ячмінь сівба

Озимий ячмінь найменш морозостійкий серед озимих культур. Його посіви гинуть при зниженні температури біля вузла кущіння до мінус 10-12 0С. Стійкість проти низьких температур різко знижується за ранніх строків сівби. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами  повітря 12-16 0С.

Ячмінь дуже чутливий до строків сівби. При ранній сівбі рослини переростають і не набувають необхідної зимостійкості. Рекомендується сіяти озимий ячмінь через 10-12 днів після сівби озимої пшениці. Календарні оптимальні строки припадають в західних областях на період з 25 вересня по 5 жовтня, в зоні Степу – на третю декаду вересня.

Норма висіву у Степу 3,5-4 млн. схожих насінин на 1 га (140-160 кг), в суху осінь і після стерньових попередників – до 5 млн. (200 кг); у західних областях – 5-6 млн. (200-240 кг).

Озиме тритикале сівба

Озиме тритикале. Насіння починає проростати при температурі ґрунту 1-3 0С. За морозостійкістю тритикале займає проміжне місце між озимою пшеницею та житом, переносить зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус 18-20 0С. Навіть кращі зимостійкі форми тритикале за критичними температурами вимерзання поступають сортам озимого жита на 2-3 0С. За зимостійкістю воно більш близьке до озимої пшениці.

Озиме тритикале рекомендується висівати в середині оптимальних строків сівби озимої пшениці. Сіють тритикале, як правило, звичайним рядковим способом нормою висіву у Степу після парових попередників 4-4,5 млн. схожих насінин на 1 га, після непарових попередників 4,5-5,5 млн.; у Лісостепу і на Поліссі – 5,5-6 млн./га.